Перейти до основного вмісту
Різдвяний ранок - це найпрекрасніше, що є у Новому Році. Коли ти сонний ледве теплий біжиш до столу, щоб сьорбнути холодної куті. Підсмажити мамині вареники з капустою і картоплею, і доїсти оселедця в цибулі. Це той ранок, якого чекають всі, з року в рік, незалежно від віку, адже тільки тіло старіє, а дух вічно молодий. 
    Чесно кажучи Різдвяні свята не оминають ні однієї людської душі, вони зігрівають найзакам"яніліші серця. Вогник різдвяної свічки палає всередині і виблискує назовні, в очах - це дуже добре видно. 
    Пригадую, як колись ще зовсім маленькою саджав тато мене у санки і віз до дідусів і бабусь, щоб заколядувати. Так змалку і привчили, що я тепер ставши набагато старшою, іду до них і колядую. 
    Ідучи колядувати вдягаюсь потепліше, зв"язаний мамою шарф, як раз у пригоді, хоч і кусається, шерстить по шиї, за те тепло. Вийдеш на вулицю і бачиш, як різними веселковими барвами виблискують гірлянди обкручені у вікна, у вічно-зелені соснові Господні вироби. Звичайно, адже Різдво крокує до кожного. Бо Бог створив всіх нас без сумніву рівними, а це вже ми поділили себе на класи розмежувались, як тільки з могли.
    Стоїш посеред вулиці у снізі поколіна, милуєшся красою, яка оточує тебе. І стільки думок у твоїй голові крутиться, що на
правду  можна запутатись і в впасти прямісінько в сніг. Мороз щипає у румяні щічки, легкий вітер роздуває сніжинки по всьому кругленькому личку. А небо таке молочне і карамельне.
    Я дуже хочу, щоб Різдво тривало вічно, бо якось лише у цю пору, люди стають добрішими і привітними. А так? Черстві, як засохлий хлібчик, ніхто і не подумає допомогти. Мені інколи здається, що більша половина населення людства думає жити пізніше у майбутньому. Але ж ми перебуваєм зараз у цій секунді часу, тому повинні не вагатись, а спасати свою душу. Бог  завжди з нами, Він не є минулим чи майбутнім. Він той, що є з нами вцю хвилину.      Сильно хочеться, щоб щастя було з нами постійно, щоб любов огортала кожного і мир перебував в душі, в очах було життя, а заспинною крила. Я хочу, щоб ці Різдвяні свята принесли вам ці ласки. Бо коли Бог з нами, то яка різниця хто проти нас.  

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Скільки живеш, стільки і крокуєш до духовних висот. Шлях, якого потребує твій дух, це вічне змагання, де виживає найсильніша сторона. Мускули ростуть тоді коли їх вправляєш: постом, молитвою, милостинею чи гульвісним не розсудливим життям. Бо ми завжди у русі, як білка в колесі, крутимо і крутимось, до тієї пори, доки є чим…
Хай він мене цілує цілунками уст своїх, бо любов твоя понад вино солодша (Пісня Пісень 1,2). Хочу адресувати цей лист дівчатам, які шукають любов. А саме, із власного досвіду можу сказати, що доводиться часто спілкуватись із молодими представницями, які не розуміють свого жіночого глибинного покликання, яке закладене нам природою. А в прямому сенсі «гоняться» за чоловіками, десь забуваючи про те, що «утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка» (Бут. 2, 22). Не знаю наскільки мені вдасться розкрити цю тему, але чую перед собою обов’язок звернутись до всіх юних і прекрасних, моїх ровесниць із самими найщирішими побажаннями. Насправді, не потрібно далеко ходити, щоб зрозуміти себе, свою жіночу природу. Доволі досить спостерігати за фізичними і психічними процесами та прислухатись до себе. Яскравим прикладом є будова і функціонування жіночих статевих органів. Яйцеклітина, що дозріває рухається по фаллопієвій трубі по дорозі до матки, де вже саме сперматозоїди, що пот
А з часом, ми усі приходимо до істини. І як не на диво, кожен відкриває її по своєму. Бувають такі, що в зовсім зрілому віці торкаються її, і це  нормально. Але є ще такі собі диваки, бо в ранній стадії свого розвитку знаходять, радше докопуються до неї. І ось так маючи істину перед самим носом, ти задумуєшся: для чого вона мені?". А й правда, для чого, щось знати правдиве, адже світ, точніше його "володарі", давно розвісили свої пріоритети, і ми як стадо овець йдемо, в нікуди... P.S: Це все не триватиме довго, бо нічого немає вічного, рано чи пізно вичерпаються усі запаси людства: Гроші!