Перейти до основного вмісту
Мороз пощипував давно вже не рум'яні, а ще такі молоді щоки. Легкий холод, який підкрадався крізь шарф, лише пришвидшував ходу. Бо якось не годилось на саме Різдво застудитись. Долаючи метри білих вулиць, і чувши на кожному кроці різдвяні англійські колядки, не вірилось, що дочекаєшся Різдва. Бо за метушливими буденностями, вже й не пам'ятаєш, яке сьогодні число. Якби знала, що саме так готуватимусь до свят, навіть не помічаючи, як вони наступили. То б назвала себе єретичкою або негідницею.
 Хм, але тепер зовсім інші часи і таке діло - це нормально. Шукаючи собі різні виправдання, не намагалась навіть збагнути, що все це не роки, не час і навіть не люди, а закам'яніле моє серце.
Яке було головною причиною, через, що і не відчувався смак різдвяних мандаринок.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Скільки живеш, стільки і крокуєш до духовних висот. Шлях, якого потребує твій дух, це вічне змагання, де виживає найсильніша сторона. Мускули ростуть тоді коли їх вправляєш: постом, молитвою, милостинею чи гульвісним не розсудливим життям. Бо ми завжди у русі, як білка в колесі, крутимо і крутимось, до тієї пори, доки є чим…
Хай він мене цілує цілунками уст своїх, бо любов твоя понад вино солодша (Пісня Пісень 1,2). Хочу адресувати цей лист дівчатам, які шукають любов. А саме, із власного досвіду можу сказати, що доводиться часто спілкуватись із молодими представницями, які не розуміють свого жіночого глибинного покликання, яке закладене нам природою. А в прямому сенсі «гоняться» за чоловіками, десь забуваючи про те, що «утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка» (Бут. 2, 22). Не знаю наскільки мені вдасться розкрити цю тему, але чую перед собою обов’язок звернутись до всіх юних і прекрасних, моїх ровесниць із самими найщирішими побажаннями. Насправді, не потрібно далеко ходити, щоб зрозуміти себе, свою жіночу природу. Доволі досить спостерігати за фізичними і психічними процесами та прислухатись до себе. Яскравим прикладом є будова і функціонування жіночих статевих органів. Яйцеклітина, що дозріває рухається по фаллопієвій трубі по дорозі до матки, де вже саме сперматозоїди, що пот
А з часом, ми усі приходимо до істини. І як не на диво, кожен відкриває її по своєму. Бувають такі, що в зовсім зрілому віці торкаються її, і це  нормально. Але є ще такі собі диваки, бо в ранній стадії свого розвитку знаходять, радше докопуються до неї. І ось так маючи істину перед самим носом, ти задумуєшся: для чого вона мені?". А й правда, для чого, щось знати правдиве, адже світ, точніше його "володарі", давно розвісили свої пріоритети, і ми як стадо овець йдемо, в нікуди... P.S: Це все не триватиме довго, бо нічого немає вічного, рано чи пізно вичерпаються усі запаси людства: Гроші!